Маленький родничок, пробившись в пустыне, огляделся вокруг себя, кругом были пески, они зловеще двигались, стараясь поглотить его, воздух был горячий и зной иссушал его, родничок подумал: кому я нужен в этой жаркой пустыне? Я просто испаряюсь и мне некуда спрятаться от палящего солнца и вдруг он услышал слабый голосок пить, пить, пить он увидел недалеко от себя маленькое существо, оно лежало на песке, и тот надвигался спеша засыпать его. Родничок, видя умирающее существо, бросился к нему и, коснувшись, оросил вокруг его своей влагой песок. Маленькое существо потянулось к нему губами и стало жадно пить живительную воду. Родничок подумал: если это нечто будет пить меня то - я совсем исчезну, но он вдруг с удивлением увидел что стал не меньше, а больше чем был, родничок обрадовался, он понял что, отдавая воду, получал больше из Великого источника, который был невидим, но он чувствовал Его силу. Пески всё больше набухали от влаги и семечко» так звали это существо» всё тянуло и тянуло воду, губы её смешно вытягивались, превращаясь в тонкие ниточки, а там где у неё был верх, появилась нежно-зелёная головка, и семечко на глазах превращалось в растеньице. Каждый день родничок отдавал свою воду, и каждый день вода в нём обновлялась, она постоянно была свежей и чистой. Родничок радовался любуясь растеньем он был счастлив от того что полезен и что в нём кто-то нуждался. Он очень привязался к деревцу, которое уже возвышалось над ним и даже закрывало его от палящего солнца, а ночью собирало капельки росы и они падали в родничок. Прошло некоторое время и растение превратилось в большое дерево и даже птицы укрывались в его листве, а под вечер, когда спадал зной, они пели и родничок слушал, наслаждаясь их пением. Но вот пришло время, и дерево зацвело белоснежными цветами и сладкое благоухание плыло над родничком, цветы отражались в воде и родничок не мог оторвать от них глаз, какой ослепительной красоты они были. Но прошло ещё немного времени и появились плоды яркие и сочные и путники проходя мимо срывали и вкушали плоды наслаждаясь их вкусом и насытившись благодарили того кто посадил это дерево они пили и воду из родника который стал уже большим и даже ручей вытекал обегая корни возвышающегося над ним дерева. Но прошли годы, и разросся от дерева сад и даже большие караваны, идущие через пустыню, останавливались, и отдыхали в тени деревьев, наслаждаясь плодами и чистой водой из родника. Люди проходившие мимо и богатые и бедные благодарили того неизвестного кто посадил среди пустыни сад. Только один родничок, улыбаясь и радуясь, знал, Кто создал этот сад, он всё больше и больше наполнялся водой, и насыщал деревья, и уже не был тем маленьким родничком, он всё дальше и дальше двигался среди песков, завоёвывая каждый метр и превращая пустыню в сад.
Алексей Афоничев,
Россия
Нет больше сил молчать,
Мой Бог сказал когда-то,
Талант свой нужно преумножать,
Не зарывать а отдавать,
И Слово Его истинно и Свято,
Пусть говорят:не нужен никому твой стих,
Но верю я что он найдёт вместилища сердец людских. e-mail автора:kareljchonok@yandex.ru
Прочитано 3205 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
Крик души : Советы супругам - Сергей Сгибнев Также и вы, мужья, обращайтесь благоразумно с женами, как с немощ-нейшим сосудом, оказывая им честь, как сонаследницам благодатной жизни, дабы не было вам препятствия в молитвах (1Пет.3:7).
К верности данному Апостолом обетованию призывает нас еще один вели-кий сподвижник Иисуса Христа – Иоанн Златоуст. 1600 лет прошло с тех пор, как Господь призвал сына Своего в Небесные обители, но слова его, осиянные Духом Святым, вновь и вновь достигают нас – сегодняшних, научая, обличая и наставляя.
Благословение вам и мира в доме вашем!!!
