Ты устал от тревог, утомился от зла,
На душе у тебя пустота,
Выбирая одну среди тысяч дорог,
Не забудь посмотреть в Небеса...
Я, ведь, также, как ты в далеке от Христа,
В лабиринтах блуждала греха,
Но Христова любовь меня в мире нашла,
И в Дом Божий меня привела.
Утомилась душа? И никто не поймёт?
Ещё слышен небесный призыв.
Приглашенья безплатно Христос раздаёт,
И тебя пригласить не забыл.
Не бывает случайностей в жизни мой друг,
Ты сегодня не зря здесь сидишь.
Тихий голос Христа раздаётся вокруг,
Ну, а ты, также скромно молчишь.
В Доме Божьем душа от тоски отдохнёт,
От мирской суеты и забот.
Проповедника слово - твой разум вдохнёт,
Дух Святой в сердце радость - вольёт!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.